Діброва Ілля Данилович
Ілля Данилович Діброва (9 серпня 1891, с. Піщанівка (Катеринопіль), за іншими даними в с. Захарівка[2], Олександрійщина — 14 жовтня 1944, Словаччина) — більшовицький військовий ватажок під час радянсько-української війни, ватажок радянського партизанського руху в часи німецько-радянської війни.
Ілля Данилович Діброва | |
---|---|
Народження | 9 серпня 1891 Захарівка, Косівська волость (Олександрійський повіт), Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія[1] |
Смерть | 14 жовтня 1944 (53 роки) Словаччина |
Поховання | Олександрія |
Країна | СРСР |
Рід військ | партизанські загони НКВС СРСР |
Звання | Полковник НКВС |
Командування | партизанське з'єднання ім. Ворошилова |
Війни / битви | Радянсько-українська війна Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Діброва Ілля Данилович у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Ілля Діброва народився в селі Катеринопіль (або Піщанівка) Косівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. Зараз це невеличкий хутір з дев'яти по дванадцять років батракував в селі Баштанці на Миколаївщині у поміщика Ситченка. 1904 року подався на Криворіжжя працювати шахтарем на російсько-бельгійські копальні. Там він став більшовиком.
Після революції Діброва повернувся до рідного села. У 1918 році організував партизанський загін, що діяв в районі Знам'янки. Після війни працював директором Косівського млина, а потім директором комбінату в місті Олександрія.
У німецько-радянську війну Ілля Діброва з 1943 року — командир партизанського з'єднання ім. Ворошилова, що діяло в районі Чорного лісу. З вересня 1944 року його було призначено комісаром партизанської бригади, що була організована на базі двох словацьких загонів. 14 жовтня 1944 року Ілля Діброва загинув у бою з на території Чехословаччини. Був похований у лісі Шпаньє. 1945 року його рештки було перевезено до Олександрії і перепоховані спершу в дитячому парку, а 1960 року — на братській могилі[2].
Нагороди та відзнаки
ред.Ілля Діброва нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» І ступеня. Президент Чехословаччини нагородив Діброву орденом «Воїнський хрест» та присвоїв звання генерала Чехословацької народної армії.
В Олександрії на його честь названо одну з центральних вулиць. Також присвоєне звання «почесний громадянин» цього міста.
Родина
ред.Донька Людмила (1921–2014) — учасниця підпільно-партизанського руху під час Другої Світової війни, кавалер орденів Вітчизняної війни I та II ступенів, ордена «За мужність» III ступеня та 16 медалей, Почесний громадянина Олександрії (2011) та Старої Тури (1964).
Примітки
ред.- ↑ https://olexrada.gov.ua/gov_history/nymy-pyshayetsya-oleksandriya/honorific_citizens.html
- ↑ а б Інформація на сайті Олександрійської міської ради. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 10 березня 2012.
Посилання
ред.- Діброва Ілля Данилович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] Світловодська центральна районна бібліотека
- Ілля Діброва: шлях боротьби [Архівовано 1 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Стаття-супровід до фото «Партизанские командиры Шангин Б. Г., Кузнец Я. М., Диброва И. Д. 1943 г.» [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Стаття М. Е. Глущенка про історію партизанського загону ім. Ворошилова [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)