Григорович Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорович Юрій Миколайович
Народився2 січня 1927(1927-01-02)[1] (97 років)
Ленінград, РСФРР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьхореограф, танцюрист, музичний педагог, балетмейстер, артист балету, режисер, кінорежисер, сценарист, балетний педагог, публіцист
Alma materРосійський університет театрального мистецтва і Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Знання мовросійська[2]
ЗакладМаріїнський театр
Роки активності1946 — тепер. час
У шлюбі зБезсмертнова Наталія Ігорівна
Нагороди
IMDbID 0341915

Григорович Юрій Миколайович (2 січня 1927, Ленінград) — радянський та російський артист балету, балетмейстер, Народний артист СРСР (1973), професор (1973), Герой Соціалістичної Праці (1986), Лауреат Державної премії СРСР (1985). Від 1996 року керує Краснодарським театром балету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї службовця Миколи Євгеновича Григоровича і Клавдії Альфредівни Григорович. Закінчив Ленінградське хореографічне училище, займався у Б. В. Шаврова та О. О. Писарєва.

Складати танці почав ще в юнацькому віці в балетній студії знаменитого Ленінградського Будинку культури імені А. М. Горького. Ставив спектаклі в різних колективах, танці в операх, у драмтеатрі. Після закінчення училища в 1946 року був прийнятий в трупу Державного академічного театру опери та балету ім. С. М. Кірова солістом і пропрацював у театрі 18 років до 1961 року.

Мстислав Ростропович, Джордж Баланчин та Юрій Григорович, фото 1972 року

В Кіровському театрі отримав першу велику постановку танців в опері «Садко». 1961 -1964 — балетмейстер в Театрі імені Кірова. 1957 — «Кам'яна квітка» (Сергій Прокоф'єв). 1961 — «Легенда про любов» (Аріф Меліков).

У 1964 -1995 роках — головний балетмейстер Великого театру — час найвищого художнього розквіту трупи, завоювання світового визнання та авторитету. «Великий балет» здійснив близько ста тріумфальних міжнародних турне, закріпивши лідерство російської класичної школи балету.

Юрій Григорович — автор принципово нових балетних проектів у Римському Колізеї, Лондонському Королівський Альберт Холл, античних театрах Греції, на площі Сан-Марко у Венеції. Автор церемонії відкриття та закриття Олімпійських ігор 1980 (режисер-постановник — Туманов Йосип Михайлович і головний режисер спортивної частини сценаріїв Б. М. Петров).

Юрій Григорович — беззмінний керівник журі Міжнародного конкурсу артистів балету в Москві, Міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря в Києві, Міжнародного юнацького конкурсу класичного танцю «Фуате Артека», неодноразово очолював журі конкурсів у Болгарії (Варна), Фінляндії, США, Швейцарії, Японії.

Дружина Юрія Григоровича — Безсмертнова Наталія Ігорівна, балерина, Народна артистка СРСР, солістка Великого театру в Москві.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Ванслов В., Григорович Ю. Большой балет. — М.: Планета, 1981. — 272 с. — 20 000 экз.
  • Григорович Ю. Об авторе этой книги // Ю. И. Слонимский. Семь балетных историй. — Л., 1967. — С. 256. — 10 000 экз.
  • Григорович Ю. Дебют балерины/Правда.—1968.—1 февраля
  • Григорович Ю. Фёдор Лопухов/Театр.—1968.—№ 7
  • Григорович Ю. Служение балету // Советская культура: газета. — М., 1972. — № 16 декабря.
  • Григорович Ю. Новые горизонты балетоведения/Театр.—1973.—№ 7
  • Григорович Ю. Владимир Васильев/Советский артист.—1973.—12 октября
  • Григорович Ю. Традиции и новаторство // Музыка и хореография современного балета. — Л.: Музыка, 1974. — С. 7—15. — 293 с. — 8675 экз.
  • Григорович Ю. Наследовать и развивать/Советская культура.—1976.—26 мая
  • Григорович Ю. Театр Вирсаладзе/Советский балет.—1982.—№ 4
  • Григорович Ю. Мир яркий и праздничный/Искусство.—1984.—31 января

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Указ Президента Российской Федерации от 26.01.2017 № 30 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Указ Президента Російської Федерації від 27 липня 2007 № 990
  5. Указ Президента Російської Федерації від 27 квітня 2002 № 421

Посилання

[ред. | ред. код]