Надія Мурад
Надія Мурад | |
---|---|
курд. نادیە موراد | |
Народилася | 10 березня 1994 (30 років) Кочаd, Округ Синджарd, Найнава, Республіка Ірак[d][1][2] |
Країна | Ірак[1] |
Національність | Єзидка |
Діяльність | Правозахисник |
Галузь | права людини[3] |
Знання мов | арабська[4] і англійська[3] |
Роки активності | 2014 — тепер. час |
Magnum opus | Остання дівчина[d][5] |
Посада | посол доброї воліd[6] |
Конфесія | єзидизм |
Нагороди | |
Премії | Премія Вацлава Гавела Премія Андрія Сахарова Нобелівська премія миру (2018) |
Сайт | nadiasinitiative.org |
|
Надія Мурад Басі Таха (курд. نادیە موراد, араб. نادية مراد, нар. 1993, Коча, Ірак) — іракська правозахисниця єзидського походження, Посол доброї волі управління ООН з наркотиків і злочинності[7], лауреат премії Вацлава Гавела з прав людини[8], премії Андрія Сахарова за свободу думки спільно з Ламією Аджи Башар[9], лауреат Нобелівської премії миру 2018 року разом з конголезьким лікарем Денісом Муквеге[10].
Включена журналом Time до 100 найвпливовіших людей світу 2016 року[11]. Іракський уряд, відзначивши роль Надії Мурад у донесенні до світового співтовариства інформації про загрозливе становище єзидських жінок на території, контрольованій Ісламською державою, номінував її на здобуття Нобелівської премії миру 2016 року[12].
Надія Мурад народилася у 1993 році у селищі Коча неподалік міста Синджар на півночі Іраку у регіоні компактного проживання єзидів. Родина займалася сільським господарством; окрім Надії, сім'я мала ще 10 дітей: 8 синів та 2 дочок. У 2003 році Надія залишилася без батька[13].
Освіту здобувала у місцевій школі. У дитинстві цікавилася історією та хотіла стати педагогом. Після здобуття середньої освіти планувала вступити до університету, однак, через захоплення селища бойовиками ІДІЛ року не змогла довчитися останній рік[13].
Після захоплення Кочо Ісламською державою у серпні 2014 року Надія стала жертвою переслідування єзидів ісламістами. Разом із групою молодих жінок, серед яких у тому числі були 3 її племінниці, була вивезена та навернена у сексуальне рабство[13]. Утримувалася у місті Мосул, звідки здійснила невдалу спробу втечі, через що зазнала тортур. Була перепродана у рабство кілька разів[14]. Опинившись у місті Бахдіда, у листопаді 2014 року змогла втекти від рабовласників після трьох місяців полону.
Завдяки допомозі випадкової родини Надія змогла виїхати до Кіркука до свого брата, який перебував у таборі біженців. Пізніше потрапила до табору у місті Дахук, звідки разом з 1000 іншими біженцями дісталася до Німеччини, де мешкає зараз з однією зі своїх сестер[15].
У 2020 році Мурад почав співпрацювати з Інститутом міжнародних кримінальних розслідувань (IICI) та Ініціативою запобігання сексуальному насильству під час конфлікту (PSVI) уряду Сполученого Королівства над створенням Кодексу Мурад.[16]
Після смерті батька у 2003 році мешкала з матір'ю, 8 братами та 2 сестрами. Після захоплення Кочо джихадисти вбили матір, 6 її рідних та 3 двоюрідних братів за відмову прийняти іслам. Сестри також продані у рабство[13].
З родини Надії змогли вижити 2 її брати та 2 сестри. Брати та одна з сестер нині перебувають у таборі біженців в Іракському Курдистані, ще одна сестра — у Німеччині. Сестри Надії були викуплені родичами з рабства, крім того, одній з її племінниць також вдалося здійснити втечу від рабовласників, доля інших двох лишається невідомою[13].
- Премія Андрія Сахарова за свободу думки 2016 року (спільно з Ламією Аджи Башар)[9].
- Премія імені Вацлава Гавела з прав людини 2016 року[8].
- Нобелівська премія миру 2018 року (спільно з Денісом Муквеге)[10].
- ↑ а б Who is the Nobel Peace Prize 2018 winner Nadia Murad?
- ↑ NobelPrize.org — Nobel Foundation.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb45446960g
- ↑ Human trafficking survivor Nadia Murad named UNODC Goodwill Ambassador
- ↑ Надя Мурад, ставшая объектом торговли людьми, назначена Послом доброй воли УНП ООН. UNODOC. 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.(рос.)
- ↑ а б Václav Havel Human Rights Prize 2016 awarded to Nadia Murad. PACE. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
- ↑ а б Премію Сахарова дали двом активісткам з Близького Сходу. Українська правда. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
- ↑ а б Nobel Peace Prize 2018. Nobelprize.org url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/2018/.
{{cite web}}
:|access-date=
вимагає|url=
(довідка); Пропущений або порожній|url=
(довідка)(англ.) - ↑ The 100 Most Influential People. TIME. 16 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
- ↑ Yezidi woman nominee for Nobel Peace Prize. Kurdistan24. 6 січня 2016. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
- ↑ а б в г д Елена Костюченко, Анна Артемьева (10 січня 2016). «Нас берут напрокат, покупают, получают в подарок». Новая газета. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(рос.)
- ↑ Caroline Mortimer (16 вересня 2016). Escaped Isis sex slave Nadia Murad becomes UN goodwill ambassador. The Independant. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
- ↑ Everything about Nadia Murad – The Yazidi Woman Who Escaped ISIS Slavery!. National Views. 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
- ↑ Murad Code. Murad Code (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022.
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Курдистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |