Право голосу
Пра́во го́лосу — право громадян країни обирати, тобто шляхом голосування формувати органи публічної влади відповідно до закону, та вирішувати інші значущі питання суспільного життя. Згідно зі статтею 70 Конституції України[1]:
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.
Право голосу є синонімом активного виборчого права.
Право голосу ще позначають таким терміном як "право виборців"[2].
У корпоративному праві — право кожного акціонера голосувати з питань порядку денного на зборах акціонерів особисто або через довірену особу.
- ↑ Конституція України – Розділ III. Вибори. Референдум
- ↑ Нестерович, В.Ф. (2017). Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К. с. 504. ISBN 978-617-7507-01-6.
- Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник / В.Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
- В. Ф. Погорілко. Активне виборче право // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
|
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |