Іванишев Микола Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванишев Микола Дмитрович
Народився5 (17) листопада 1811[1]
Київ, Російська імперія
Помер14 (26) жовтня 1874[2] (62 роки)
Київ, Російська імперія[2]
ПохованняНекрополь Вознесенського Флорівського монастиря
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик, адвокат, правник, викладач університету
Alma materКиївська духовна семінарія
Санкт-Петербурзький Головний педагогічний інститут
Київський університет
Галузьправознавство
ЗакладІмператорський університет Святого Володимира
Аспіранти, докторантиРоманович-Славатинський Олександр Васильович
БатькоДмитро Олександрович Іванишев

Микола Дмитрович Іванишев (5 (17) листопада 1811, Київ — 14 (26) жовтня 1874, Київ) — український правознавець, доктор російського законознавства з 1840 року, заслужений ординарний професор, почесний член Київського університету[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Києві, був четвертою дитиною в родині священика Дмитра Олександровича, котрий служив у Київському Успенському соборі, a згодом — законовчителем в 1-й Київській губернській гімназії. Предки Іванішева походили з обрусілого козацького роду Іванишів[4] які згодом змінили прізвище з українського Іванишів на російське Іванишев. У 9 років помер батько Іванишева.

Навчався в Київському духовному училищі (1820). У 1829 р. закінчив Київську духовну семінарію, а у 1836 р. — філософсько-юридичне відділення Головного педагогічного інституту в м. Петербурзі. У 1836—1838 рр. продовжив юридичну освіту в Берліні та Празі під керівництвом Ф. К. фон Савіньї, де вивчав слов'янські старожитності, слухав лекції Ф. Палацького, П. П. Шафарика, Й. Юнґмана, В. Ганки та інших. Займався палеографією, вивчав давньоруське право.

Наприкінці 1838 р., після повернення із закордону, призначений ад'юнктом юридичного факультету в Київському університеті. З 1839 р. очолював у ньому кафедру законів державного благоустрою і благочиння.

Від січня 1839 р. був інспектором Київського навчального округу.

У 1840 р. захистив докторську дисертацію за темою «Про плату за вбивство у давньоруському та інших слов'янських законодавствах у порівнянні з германською вірою». З 1840 р. — екстраординарний професор, а з 1842 р. — ординарний професор кафедри законів державного благоустрою.

У 1841—1850 рр. викладав у Київському інституті шляхетних дівчат.

У 1848—1862 рр. — декан юридичного факультету, в 1862—1865 рр. — ректор згаданого університету. Водночас (1843—1865) працював у Київській археографічній комісії (Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів) — спершу діловодом і редактором юридичних пам'яток, а з 1859 р. — головним редактором (до 1863 р.) і віце-головою комісії.

У 1865 р. виїхав до м. Варшави для роботи в комісії з підготовки судової реформи у Царстві польському, а 1866 р. був призначений головою цієї комісії. Взимку 1867 р. подав у відставку і зайнявся науковою діяльністю. У ці роки (1865—1867) працював також у Любліні, Берліні, Парижі з метою вивчення судової практики. Тоді ж був членом юридичної комісії у Варшаві й наполягав на введенні в Польщі судових статутів Російської імперії.

Був членом

Помер і похований у місті Києві.

Політичні та громадські погляди

[ред. | ред. код]

Іванишев був переконаним слов'янофілом[4][5] та висловлювався на захист кріпосництва та феодально необмеженої російської монархії.[6] У своїх лекціях про благоустрій (поліцейське право) Іванишев обстоював всебічне збереження і зміцнення феодалізму та самодержавного ладу в Росії.[6]

Праці

[ред. | ред. код]

Наукові праці присвячені історії правових інституцій, зокрема історії слов'янських законодавств, в тому числі українського права:

Згодом усі ці праці увійшли у посмертне видання творів («рос. Сочинения Н. Д. Иванишева», К., 1876), надруковані коштом Київського університету.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. метрична книга
  2. а б метрична книга
  3. а б Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
  4. а б Іванішев Микола Дмитрович (1811—1874) [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.] — на сайті КНУ ім. Т. Г. Шевченка
  5. Право.ua № 1, 2015 — Становлення М. Д. Іванишева як науковця-поліцеїста
  6. а б Іванишев Микола Дмитрович — О. В. Спицька. Українська біографістика. 1996. Вип. 1. С. 73-75.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]