Пятрас Ауштрявічюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пятрас Ауштрявічюс
Народився16 травня 1963(1963-05-16) (61 рік)
Juodšiliaid, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна Литва[1]
Діяльністьекономіст, дипломат, політик
Alma materВільнюський університет, Академія наук Литви і Архіви Інституту Гувера
Знання мовлитовська
ПосадаДепутат Європейського парламенту[2][3][1], Депутат Європейського парламенту[3], депутат Сейму Литвиd, депутат Сейму Литвиd, депутат Сейму Литвиd і Депутат Європейського парламенту[4]
ПартіяСоюз лібералів і центру (2006) і Ліберальний рух Литовської Республіки
Нагороди
орден Честі орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Сайтaustrevicius.lt

Пятрас Ауштрявічюс (лит. Petras Auštrevičius; нар. 16 травня 1963(19630516), Чарни Бор[en]) — литовський політик, віце-спікер Сейму Литви (від Союзу лібералів і центру). Член парламентських делегацій Литви на Революцію гідності у грудні-лютому 2014. Один із лобістів України в Європарламенті.

Також економіст, дипломат, учасник президентських виборів, готував Литву до вступу в приєднання ЄС, член Європейського парламенту з 2014.

Біографія

[ред. | ред. код]

1981 закінчив середню школу у Вільнюсі, а у 1986 році — економічний факультет Вільнюського університету. З 1986 по 1991 він працював асистентом в Інституті економіки Академії наук Литви, у 1988 закінчив докторантуру.

З 1991 працював в Міністерстві закордонних справ як провідний фахівець, потім начальника відділу. Після закінчення навчання у 1992 році, стажувався в Інституті Гувера при Стенфордському університеті, працював у Північній філії МЗС. У 1993 році він був призначений тимчасовим повіреним у справах Фінляндії, потім з 1994 по 1997 працював послом Литовської Республіки в країні (наймолодший посол в історії Литви).

У 1998 році радник прем'єр-міністр Ґедімінаса Вагнорюса з питань закордонних справ. У тому ж році очолив урядову комісію з європейських справ. Він обіймав цю посаду до 1999 року і знову у 20002003 рр. З січня 2001 по грудень 2002 року він був головним переговірником з питань членства Литви в Європейському Союзі.

У 2004 взяв участь в президентських виборах як незалежний кандидат, отримавши підтримку декількох великих правих і центристських партій. Він вибув у першому турі, однак отримав хороший результат (19,33 %). У другому турі Ауштрявічюс підтримав Валдаса Адамкуса. У тому ж році став членом парламенту від Союзу лібералів і центру.

Після конфлікту з майбутнім міським головою Вільнюса Артурасом Зуокасом восени 2005 з групою депутатів покинув фракцію СЛЦ. У 2006 році він очолив нову партію, Ліберальний рух Литовської Республіки. Він керував формуванням до 2008 року, програвши партійні вибори Елігіюсу Масюлису. На парламентських виборах у тому ж році вдруге отримав мандат депутата. У 2012 році переобрався, віце-спікер.

На виборах до Європарламенту 2014 отримав мандат депутата, представляє фракцію лібералів.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений пам'ятною медаллю в честь 750-річчя коронації короля Міндовга (2003), Крос-командор ордена Великого князя Гедімінаса (2003), пам'ятною медаллю за вступ Литви в ЄС і НАТО (2004), Хрестом I ступеня ордена Білої троянди (Фінляндія), орденом Честі (Грузія, 2014)[5], французьким Національним орденом заслуги, українським орденом «За заслуги» III ступеня (2015)[6] та орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня[7].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  2. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/124766/PETRAS_AUSTREVICIUS_history.html
  3. а б http://www.europarl.europa.eu/meps/en/124766
  4. Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  5. Seimo Pirmininko pavaduotojas P. Auštrevičius apdovanotas Gruzijos garbės ordinu(лит.)
  6. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 492/2015 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  7. P. AUŠTREVIČIUI ĮTEIKTAS VLADIMIRO DIDŽIOJO ANTROJO LAIPSNIO ORDINAS(лит.)

Посилання

[ред. | ред. код]