Дімітріс Плапутас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дімітріс Плапутас
Народився15 травня 1786(1786-05-15)
Paloumpad
Помер5 липня 1864(1864-07-05)[1] (78 років)
Афіни, Греція
Країна Греція
Діяльністьполітик
Знання мовновогрецька
УчасникГрецька революція
ЧленствоФілікі Етерія
Посадаmember of the Senate of Greeced і member of the National Assemblyd
Військове званнягенерал
Брати, сестриGeorgakis Plapoutasd
У шлюбі зStekoula Plapoutad
Бюст Дімітріса Плапутаса.

Дімітріс Плапутас (грец. Δημήτρης Πλαπούτας; 15 травня 1786(17860515), Палумба (грец.), Аркадія — 1864, Афіни) — воєначальник Грецької революції, офіцер і політик Грецького королівства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Плапутас народився в селі Палумба в Аркадії, в єпархії Гортинії і був сином клефта і арматола Ніколаоса або Коліаса Плапутаса (Νικόλας ή Κόλλιας). З цієї причини, Теодорос Колокотроніс іменував його просто «Кольопулос» (Κολιόπουλος) — похідна прізвище від Колиас. Плапутас був одружений з племінницею Колокотроніса Стекулі і в більшості боїв, в яких він взяв участь, воював під командуванням свого родича[2].

У період 1811—1812 років, гнаний турками, Плапутас знайшов притулок на острові Закінф, що перебував під британським контролем. Там служив у чині сотника в грецьких військових частинах організованих британською армією. Повернувся на Пелопоннес, але в 1819 році був знову вигнаний османськими владою, за вбивство турків у Алоністені в Аркадії. Знову знайшов притулок на Закінфі, де був посвячений в таємну грецьку революційну організацію Філікі Етерія Цохандарісом. З початком Грецької революції 1821 року повернувся в повсталу Грецію, де став видатним воєначальником і соратником Колокотроніса[3].

Грецька революція

[ред. | ред. код]

27 березня 1821 року, разом з Теодоросом Колокотронісом і своїм братом Георгієм, зайняв міст на річці Алфіосі і успішно відбивав атаки озброєних мусульман, які намагалися, разом з сім'ями, сховатися за стінами Триполі. Змушені перебратися через бурхливу в цей час року річку, мусульмани втратили близько 500 чоловік, серед них жінок і дітей[4].

15 травня 1821 року, разом з Андреасом Метаксасом Плапутас здобув перемогу над «наймужнішими з мусульман Мореї», албанцями з регіону Лала. Після своєї поразки, лаліоти були змушені залишити свої села і сховатися за стінами міста Патри[5].

Облога Триполі

[ред. | ред. код]

Під час облоги Триполі Плапутас відзначився у травні 1821 року в битві при Вальтесі[6]. Перед взяттям міста-фортеці повстанцями, албанці гарнізону отримали «беса» (слово клятви), Колокотроніса, що вони зможуть вільно покинути місто. Здійснення цієї акції Колокотроніс доручив Плапутасу, який, згідно з джерелами, був православним арнаутом і володів албанською мовою. Під час взяття міста повстанцями і різанини озброєних і неозброєних турків, греко-мовних мусульман і євреїв, Плапутас вивів 2 тисячі албанців з міста. Пройшовши з ними до північного узбережжя півострова він переправив албанців через Коринфську затоку, взявши з них слово, що вони не повернуться на Пелопоннес[7].

Навала Драмали-паші

[ред. | ред. код]

26 лютого 1822 року, разом з сином Колокотроніса Геннеосом, Плапутас здобув перемогу над турками в Халандриці, біля міста Патри[8].

У липні 1822 року, під час навали військ Драмали-паші в Пелопоннес, Дмитро Іпсіланті і Костянтин Мавроміхаліс обороняли фортецю міста Аргоса. 23 липня 1822 року Плапутас прорвав кільце турків і доставив продовольство у фортецю. Забезпечивши гарнізон продовольством, знову прорвав турецьке кільце і вийшов з фортеці[9].

У битві при Дервенакії Плапутас не відзначився, прибувши на основний театр воєнних дій пізно, 28 липня 1822 року[10]. Проте 7 серпня 1822 року Плапутас і Геннеос Колокотороніс відбили спробу залишків армії Драмали-паші пройти з Коринфа вздовж узбережжя затоки Корінфа, до міста Патри[11].

Міжусобиця

[ред. | ред. код]

У лютому 1823 року Колокотроніс довірив йому командуванням гарнізоном міста Нафпліона[12]. У міжусобиці 1824 року Плапутас став на бік Колокотроніса і 8 травня 1824 року, разом з Нікітарасом і Генеосом Колокотронісом, взяв участь у битві проти урядових військ[13]. Відносини Плапутаса з Колокотронісом на час охололи, коли останній забрав у нього командування гарнізоном фортець Нафпліона і передав командування своєму синові Паносу[14].

Єгипетське навала

[ред. | ред. код]

На початку єгипетської навали на Пелопоннес в травні 1825 року, Плапутас відгукнувся на заклик Папафлессаса і виступив з 1500 бійцями до Маньякіону. Але підійшов з запізненням, коли битва при Маніакі вже закінчилася[15]. Плапутас спробував 23 червня 1826 року, разом Т. Колокотронісом, зупинити війська Ібрагіма біля монастиря Епано-Хрепи (Μόνη Επάνω Χρέπας), але без успіху[16].

Через 2 місяці, 19 серпня 1826 року, біля села Васараса біля Спарти, разом з Нікітарасом здобув першу перемогу над військами Ібрагіма[17].

У липні 1827 року, коли Ібрагім продовжував руйнувати Пелопоннес, Плапутас зупинив турків, що виступили з фортеці міста Патри під командуванням делі-Ахмеда. У битві при Кавкарьї, що тривала 2 дні і 1 ніч, турки втратили 400 чоловік убитими[18].

Грецьке королівство

[ред. | ред. код]
Бюст Дімітріса Плапутаса біля муніципалітету німецького міста Оттобрунн.

Плапутас разом з адміралом Міаулісом і Костасом Боцарисом був відправлений в Мюнхен, щоб супроводити майбутнього короля баварця Оттона в Грецію[19]. Плапутас був включений в почесну «Королівську фалангу» ветеранів[20].

Політично належав до так званої «російської партії»[21]. Був гнаний баварськими регентами, разом з Колокотронісом, з обвинуваченням у змові проти королівської влади. Уникнув смерті завдяки принциповій позиції суддів Полизоидиса і Терцетиса, що відмовилися підписати смертний вирок[22]. Був ув'язнений у фортеці в Нафпліоні, разом з Колокотронісом[23].

У 1835 році Оттон досяг повноліття. Однією з перших акцій було звільнення Колокотроніса і Плапутаса, які перебували в ув'язненні у фортеці Паламіді з 1833 року[24].

Згодом Плапутаса обрали депутатом 4-х Національних зборів у Аргосі й депутатом парламенту від Карітени (1844—1847), а також членом конгресу (1847—1862) і почесним ад'ютантом короля Оттона[3].

У віці 70 років Плапутас одружився з 30-річною жінкою, з якою мав дочку, Афанасію.

Помер Дімітріос Плапутас в Афінах у 1864 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Faceted Application of Subject Terminology
  2. Φωτιάδη, 1971, с. 306, τομ. Δ.
  3. а б Τα μέλη της Φιλικής Εταιρείας. Βουλή των Ελλήνων. Архів оригіналу за 19 листопада 2013. Процитовано 16 Μαρτίου 2013.
  4. Φωτιάδη, 1971, с. 320, τομ. Δ.
  5. Παπαγεωργίου, 2005, с. 143.
  6. Φωτιάδη, 1971, с. 116, τομ. В.
  7. Φωτιάδη, 1971, с. 145, τομ. В.
  8. Φωτιάδη, 1971, с. 337, τομ. Δ.
  9. Φωτιάδη, 1971, с. 343, τομ. Δ.
  10. Φωτιάδη, 1971, с. 266, τομ. B.
  11. Φωτιάδη, 1971, с. 273, τομ. B.
  12. Φωτιάδη, 1971, с. 350, τομ. Δ.
  13. Φωτιάδη, 1971, с. 364, τομ. Δ.
  14. Φωτιάδη, 1971, с. 307, τομ. Г.
  15. Φωτιάδη, 1971, с. 94, τομ. Г.
  16. Φωτιάδη, 1971, с. 375, τομ. Δ.
  17. Φωτιάδη, 1971, с. 390, τομ. Δ.
  18. Φωτιάδη, 1971, с. 386, τομ. Г.
  19. Παπαγεωργίου, 2005, с. 294.
  20. Παπαγεωργίου, 2005, с. 338.
  21. Παπαγεωργίου, 2005, с. 364.
  22. Γεροζήσης, 1996, с. 85.
  23. Νικόλαος Δραγούμης. Ιστορικαί Αναμνήσεις. — Vol. Β΄. — P. 18.
  24. Γεροζήσης, 1996, с. 93.

Література

[ред. | ред. код]
  • Δημήτρη Φωτιάδη. Ιστορία του 21. — Μέλισσα, 1971.
  • Στέφανος Π. Παπαγεωργίου. Από το Γένος στο Έθνος. — Αθήνα : Παπαζήση, 2005. — ISBN 960-02-1769-6.
  • Τριαντάφυλος Α. Γεροζήσης. Το Σώμα των αξιωματικών και η θέση του στη σύγχρονη Ελληνική κοινωνία 1821—1975. — Δωδώνη Εκδοτική ΕΠΕ, 1996. — ISBN 960-248-794-1.