Премія Гарольда Пендера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Премія Гарольда Пендера
англ. Harold Pender Award
Країна США США
Тип інженерна нагорода
Вручається: видатному інженеру за значний внесок у спосіб життя суспільства
Вручає: Пенсільванський університет
На честь: Harold Penderd
Нагородження
Засновано: 1972
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Гарольда Пендера (24)
Черговість
Сайт seas.upenn.edu/about-seas/lectures/pender.php

Пре́мія Га́рольда Пе́ндера (англ. Harold Pender Award) — найвища нагорода факультету інженерії та прикладної науки Пенсільванського університету, названа на честь засновника Електротехнічної школи Мура[en] та її першого декана Гарольда Пендера[en]. Вручається представникам інженерної професії, які досягли видатних результатів для користі суспільства. Заснована у 1972 році. Нагорода включає в собі гостьову лекцію, церемонію вручення і урочистий прийом. Серед нагороджених є п'ять нобелівських лауреатів.

Лауреати

[ред. | ред. код]

Премію отримали[1]:

  • 2018: Ян ЛеКун — за новаторський внесок у розробку глибоких згорткових нейронних мереж.
  • 2013: Барбара Лісков — за новаторський внесок у розробки мов програмування та систем програмного забезпечення.
  • 2010: Роберт Елліот Кан і Вінтон Серф — за їхній новаторський і основоположний внесок у мережеву інформаційну технологію, а особливо за розробку та впровадження набору протоколів TCP/IP, який продовжує забезпечувати основу для зростаючого Інтернету.
  • 2006: Мілдред Дресселгауз — за новаторський внесок і лідерство в галузі вуглецевих наноструктур і нанотехнологій, а також за сприяння можливостям для жінок у науці та інженерії.
  • 2003: Денніс Рітчі і Кен Томпсон — за розробку операційної системи UNIX та мови програмування C.
  • 2002: Джон Гопфілд — за його піонерські досягнення в галузі обчислювальної нейронауки та нейроінженерії.
  • 2000: Джек Кілбі — за його внесок у винахід інтегральної схеми або мікрочіпа.
  • 1999: Джон Генрі Голланд — як основоположник генетичних алгоритмів та інноваційних досліджень у науці про складність та адаптацію.
  • 1995: Джордж Данціг — як розробник симплекс-алгоритму, що породило галузь лінійного програмування.
  • 1993: Хіроші Іносе[en] — як лідер у досягненнях в галузі цифрових комунікацій і за покращення нашого розуміння впливу потоку інформації на суспільство.
  • 1991: Арно Аллан Пензіас — як відкривач фонового мікрохвильового випромінювання абсолютно чорного тіла Всесвіту..
  • 1990: Дана Скотт — як новатор у застосуванні концепцій логіки та алгебри до розробки математичної семантики мов програмування.
  • 1989: Лео Есакі — як новатор у дослідженнях явища тунелювання у напівпровідниках і розробці структур квантових ям.
  • 1988: Джон Бардін — як співвинахідник транзистора та автор теорії надпровідності.
  • 1987: Герберт Саймон –як учасник міждисциплінарної роботи між інформатикою, психологією, економікою та менеджментом, включаючи розвиток штучного інтелекту та когнітивної науки.
  • 1986: Ронольд Кінг[en] — за лідерство у розробці теорії електромагнітних антен.
  • 1985: Амнон Ярів[en] — як новатор у квантовій електроніці та інтегральній оптиці.
  • 1984: Карвер Мід[en] і Лінн Конвей[en] — як розробники техніки САПР для технології НВІС та автори першого підручника по НВІС.
  • 1983: Джон Бекус — як розробник мов програмування Speedcoding[en] і FORTRAN.
  • 1982: Моріс Вілкс — як розробник другого у світі великомасштабного електронного цифрового комп'ютера загального призначення та автор першого підручника для програмістів цифрових комп'ютерів.
  • 1981: Річард Геммінг — як батько теорії алгебраїчного кодування.
  • 1980: Роберт Нойс — як розробник інтегральної схеми.
  • 1979: Едвін Герберт Ленд — як винахідник моментальної фотографії.
  • 1978: Клод Шеннон — як творець кількісної філософії інформації.
  • 1977: Ян Райхман[en] — за електронні та комп'ютерні дослідження.
  • 1976: Гайман Джордж Ріковер[en] — як творець атомного флоту ВМС США.
  • 1975: Чонсі Старр[en] — як директор Інституту досліджень електроенергії[en] (Electric Power Research Institute, EPRI).
  • 1974: Пітер Капл Ґолдмарк[en] — як винахідник довгограючої платівки 33-1/3 об/хв (серед іншого).
  • 1973: Джон Моклі і Джон Преспер Екерт як творці комп'ютера ENIAC.
  • 1972: Едвард Девід[en] — як науковий радник Президента США.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Harold Pender Award Lecture // University of Pennsylvania. School of Engineering And Applied Science

Посилання

[ред. | ред. код]