Володимир Демченко's Reviews > Бери за горло

Мені 34 і це книга #26 написана Террі Пратчеттом яку я дочитав. Насправді вражаюче. Думаю в моєму офіційному заліку Пратчет давно побив Кінга, а Кінг то з дитинства працює. Попереду ще, здається, 15 книг які я прочитаю, як і попередні, в порядку видання їх ВСЛ.

Наразі, я вже перебуваю на тому рівні, де вигаданий Пратчеттом всесвіт Дискоствіту став став окремим місцем куди моя уява і свідомість можуть поринути. На кожній сторінці ти бачиш знайомих персонажів, або знайомі місця, впізнаєш закони по яким діє Дискосвіт, постійно знаходиш різної глибини метафори та аналогії до сучасного світу в якому ми живемо самі. Взагалі Дискосвіт це і є дзеркальна версія версія нашого світу. Тому читання Пратчетта має властивість приносити більше задоволення з кожним новим романом.

«Бери за горло» належить до циклу Відьми, не самого улюбленого мною, але улюбленого багатьма іншими читачами Пратчетта. Але навряд чи варто починати читання циклу з цієї книги. Події досить щільно підв’язані до попередніх книг, тож від знання контексту буде залежати чи напишете в кінці відгук «не моє».

Всім же хто в темі: книга чудова, насичена і доволі драматична, бо відьми не стають молодші, а ті що молоді - переживають серйозні трансформації. Як завжди Пратчет висміює жанрові штампи і упередження, цього разу під роздачу попали сюжети про вампірів. І як вершину іронії автор сам (знову і знову) повертає штампи в сюжет, закінчує класичним Пратчетівським хепі ендом якого читач дуже чекає. Я теж чекав і дочекався.

Ідеально зайшло в рамках відпочинку після дуже виснажливих тижнів роботи, коли голова вже не варила нічого. Власне за що окрема подяка серу Террі Пратчетту