Успіння Пресвятої Діви Марії: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показані 47 проміжних версій 30 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Infobox holiday
{{Свято
|назва = Успіння Божої Матері
|holiday_name = Успіння Пресвятої Богородиці
|тип =
|significance =
|довгий_тип =
|observances =
|celebrations =
|зображення = Dormition El Greco.jpg
|duration = 9 днів ([[Візантійський обряд]])
|підпис = [[Ікона]] Успіння [[Ель Греко]], 16 століття (Успенський собор, [[Ермуполіс]]).
|frequency = annual
|офіційна_назва =
|date = [[15 серпня]]
|інші_назви = Пе́рша пречи́ста; {{lang-chu|Ѹ҆спе́нїе прест҃ы́ѧ влⷣчцы на́шеѧ бцⷣы и҆ прⷭ҇нод҃вы мр҃і́и}}; В католицизмі - вознесіння Богородиці
|ends =
|значення = <!--значення свята-->
|місце =
|begins =
|longtype =
|засновано = на честь смерті Діви Марії ([[I століття|І ст.]])
|type =
|святкують = Православна церква
|litcolor =
|початок = {{OldStyleDate|27|серпня||14}}
|observedby = [[Східне християнство]]
|закінчення = 6 вересня
|nickname = Перша Пречиста
|дата = {{OldStyleDate|28|серпня||15}}
|official_name =
|дата-ref = <!--примітки щодо дати-->
|caption = [[Ікона]] Успення [[Ель Греко]], XVI століття (Успенський собор, [[Ермуполіс]]).
<!-- якщо той же день або тиждень кожного року -->
|week_ordinal =
|imagesize =
|weekday =
|image = File:Dormition El Greco.jpg
|month =
|relatedto =
}}'''Успі́ння Пресвятої Богородиці''' ({{lang-el|Κοίμησις Θεοτόκου}}, ''Koímēsis Theotokou''; {{lang-la|Dormitio Mariae}}; {{lang-chu|Ѹ҆спе́нїе бцⷣы}})&nbsp;— день [[смерть|закінчення земного життя]] святої [[Діва Марія|Діви Марії]], матері [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], яке відзначається [[15 серпня]].{{efn|Деякими [[Православна церква|православними церквами]] святкується {{СС|28|серпня||15}} за [[Юліанський календар|юліанським календарем]], зокрема [[Єрусалимська православна церква|Єрусалимською]], [[Російська православна церква|Російською]], [[Сербська православна церква|Сербською]], [[Грузинська православна церква|Грузинською]], [[Польська православна церква|Польською]] і [[Македонська православна церква — Охридська архієпископія|Македонською]] православними церквами.}} За традицією, що походить з церковнослов'янської мови, називається успінням, а не [[смерть|смертю]]. За переказами цього дня [[апостол]]и зібралися в [[Єрусалим]]і для прощання і [[поховання]] Богородиці. У [[Римо-католицька церква|римо-католицькій церкві]] того ж дня святкують урочистість [[Внебовзяття Пресвятої Діви Марії|Внебовзяття Діви Марії]], події що відбулася відразу після Успіння. Інша назва&nbsp;— ''Перша Пречиста'', ''Успення''<ref>{{Cite web |url=http://poradnyk.ucu.edu.ua/orthography/litugical-year-feasts/ |title=Назви свят літургійного року |accessdate=2012-08-13 |archive-date=2012-02-27 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120227112901/http://poradnyk.ucu.edu.ua/orthography/litugical-year-feasts/ }}</ref>.

|святкування = 28 серпня, на свято Успіння Божої Матері, якщо він випадає на середу або п'ятницю, можна куштувати рибу. В такому випадку розговіння переноситься на наступний день. А ось якщо Успіння випадає на інші дні тижня, то [[Піст|посту]] немає.
|пов'язаний =
|сайт =
}}{{стиль|дата=червень 2019}}
{{без виносок|дата=червень 2019}}
[[Файл:Абраз "Прачыстая".JPG|right|thumb|250px|Успіння Богородиці.]]
'''Успі́ння Пресвятої Богородиці''' або '''Пе́рша пречи́ста'''<ref>Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) </ref> ({{lang-el|Κοίμησις Θεοτόκου}}, ''Koímēsis Theotokou''; {{lang-la|Dormitio Mariae}}; {{lang-chu|Ѹ҆спе́нїе прест҃ы́ѧ влⷣчцы на́шеѧ бцⷣы и҆ прⷭ҇нод҃вы мр҃і́и}}; ) — день [[смерть|закінчення земного життя]] [[Святий|святої]] [[Діва Марія|Діви Марії]], матері [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. За православною і {{Джерело|католицькою}} традицією називається успінням, що означає [[смерть]], сконання<ref>Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) </ref><ref name=":0">{{Cite web|title=28 августа 2018: Успение Богородицы|url=https://foma.ru/28-avgust-2013.html|website=Православный журнал "Фома"|date=2018-08-25|accessdate=2019-06-17|language=en}}</ref>. За [[Святе Передання|святим переданням]] цього дня [[апостол]]и зібралися в [[Єрусалим]]і для прощання і [[поховання]] Богородиці. Відзначається як велике свято в [[східне християнство|східних християнських церквах]] — [[Давньосхідні православні церкви|православних]] як [[Дванадесяті свята|дванадесяте свято]] і [[Східні католицькі церкви|католицьких церквах]], а також у [[вірменська церква|вірменській церкві]]. За [[григоріанський календар|григоріанським]] календарем святкується щорічно [[15 серпня]], за [[юліанський календар|юліанським]] — [[28 серпня]]. У [[Римо-Католицька церква|римо-католицькій церкві]] того ж дня святкують урочистість [[Внебовзяття|Внебовзяття Діви Марії]], події що відбулася відразу після Успіння<ref>[http://poradnyk.ucu.edu.ua/orthography/litugical-year-feasts/ Назви свят літургійного року]</ref>.

<br />


== Опис ==
== Опис ==
[[Файл:Silvestro de' Gherarducci - Gradual from Santa Maria degli Angeli (Folio 142) - WGA08679.jpg|250px|міні|Успіння і Внебовзяння Марії (Італія, 1370)]]
[[Файл:Silvestro de' Gherarducci - Gradual from Santa Maria degli Angeli (Folio 142) - WGA08679.jpg|250px|міні|Успіння і Внебовзяння Марії (Італія, 1370)]]
[[Файл:Death of the Virgin-Caravaggio (1606).jpg|міні|250px|Успіння Діви Марії ([[Караваджо]], 1606)]]
[[Файл:Death of the Virgin-Caravaggio (1606).jpg|міні|250px|Успіння Діви Марії ([[Караваджо]], 1606)]][[Файл:Абраз "Прачыстая".JPG|right|thumb|250px|Успіння Богородиці.]]Немає історичних даних, як довго [[Діва Марія|Марія]] ще перебувала на землі після Христового [[Вознесіння]], ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.


Після [[П'ятдесятництво|П'ятидесятниці]] Діва Марія перебувала в Єрусалимі близько 10 років. Подальше життя Богоматері описане тільки в [[апокриф]]ічних джерелах, що не увійшли в Біблію і не мають догматичного авторитету. Зокрема «Слово святого Івана Богослова про Успіння Пресвятої Богородиці» кін. V&nbsp;— поч. VI ст. що зберігається в [[Національна бібліотека Франції|Національній бібліотеці Франції]].
Немає історичних даних, як довго [[Діва Марія|Марія]] ще перебувала на землі після Христового [[Вознесіння]], ані коли, де і як Вона померла, бо про це у [[Євангеліє|Євангелії]] нічого не згадано.


Під час гоніння [[Ірод I Великий|Ірод]]а на юну церкву Христову ({{Біблія|Дії|12:1–3}}), Пресвята Діва Марія разом з апостолом [[Іван Богослов|Іваном Богословом]] в 43 році пішла в [[Ефес]] (на західному узбережжі [[Мала Азія|Малої Азії]]), в якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолу Івану Богослову. Молилась і займалась рукоділлям, і відвідувала місця, які стосуються земного життя її Сина, що рано пішов з життя. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного, який був там єпископом, і на Святій [[Афон|Горі Афонській]], про яку, як каже святий [[Стефан Святогорець]], Матір Божа пророчо сказала: «Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина і Бога Мого. Я буду Заступниця місцю цьому і Богу молитимусь за нього».
Про земне життя Діви Марії відомо мало: канонічні Євангелія говорять про неї тільки коли йде мова про Ісуса Христа. Відомо, що Христос під час [[Страсті Христові|хресних страждань]] просив Її усиновити Свого улюбленого учня&nbsp;— св. [[Іоанн Богослов|Іоанна Богослова]]. Нарешті, Книга Діянь апостольських говорить про Її перебування серед апостолів в свято [[П'ятидесятниця|П'ятидесятниці]]. Після Пятидесятниці Діва Марія перебувала в Єрусалимі близько 10 років. Подальше життя Діви Марії описане тільки в [[Апокриф|апокрифічних]] джерелах, що не увійшли в [[Біблійний канон|канон Біблії]] і не мають догматичного авторитету. Зокрема "Слово святого Івана Богослова про Успіння Пресвятої Богородиці" кін. V - поч. VI ст. що зберігається в Національній бібліотеці Франції.


Передання про тілесне піднесення Богоматері на Небо поділяють християни і православної, і католицької Церков. Відсутній у Православ'ї урочистий момент увінчання (коронування) Діви Марії як «Цариці Небесної» Ісусом Христом&nbsp;— улюблений сюжет західного релігійного мистецтва живопису. Успінню Пресвятої Богородиці посвячено багато храмів в Україні, починаючи з ХІ ст. і аж до наших днів, зокрема: [[Успенський собор (Київ)|Успенський собор Києво-Печерської лаври]], [[Свято-Успенський кафедральний собор (Володимир)|собор Успіння Пресвятої Богородиці]] у [[Володимир (місто)|Володимирі]], [[Успенський собор (Галич)|Успенський собор в Галичі]], [[Успенський собор (Чернігів)|Успенський собор]] [[Єлецький монастир|Єлецького монастиря]] в [[Чернігів|Чернігові]], [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Крилос)|храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі,]] [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенська церква на Руській]], [[Латинський катедральний собор (Львів)|Латинський кафедральний собор]] у [[Львів|Львові]], та [[Успенський собор Почаївської лаври]], [[церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Кам'янобрід]].
Першим зі [[Отці Церкви|святих отців]], хто прямо розглядає питання про кончину Богородиці, був святитель [[Єпіфаній Кіпрський]]. Він пише: «''Нехай досліджують Писання і не знайдуть відомостей ні про смерть Марії, ні про те, чи померла Вона, ні про те, що не вмерла, ні про те, чи похована  Вона, ні про те, що не похоронена ... не кажу , що Вона залишилася безсмертною; але не стверджую і того, що Вона померла. Отже, чи померла Вона і була похована чи, ми не знаємо'' »<ref name=":1">''Епифаний Кипрский'', святитель. Творения. Ч. 5. М., 1882. С. 252.</ref>. Святитель Єпіфаній Кіпрський пропонував три гіпотези смерті Пресвятої Богородиці: природна смерть, [[Мученик|мучеництво]] і безсмертя, проте жодній він не надав переваги. «''Чи померла Свята Діва і була похована: у славі заспокоєння Її, в непорочності смерть, в дівоцтві - вінець; а якщо була убита, як написано: і меч душу прошиє (Лк. 2: 35), і в такому випадку з мучениками слава Її і в блаженстві святе тіло Її, через яке світло засяяло світу. А може бути, Вона залишилася в живих, "бо для Бога нема неможливої жадної речі!" (Лк. 1: 37), тому про смерть Її нікому не було відомо'' »<ref name=":1" />.


Символічно, що Успіння&nbsp;— останнє дванадцяте свято православного [[Церковний рік|церковного року]] (завершується [[31 серпня]]). А першим дванадесятим святом нового року є [[Різдво Пресвятої Богородиці]] ([[8 вересня]]).
Свідоцтва про Успіння Богородиці містяться у преподобного [[Іван Дамаскін|Івана Дамаскіна]] - в його трьох похвальних словах на Успіння Пресвятої Богородиці<ref>''Иоанн Дамаскин'', преподобный. Творения. Христологические и полемические трактаты. Слова на Богородичные праздники. М., 1997. С. 261–299.</ref>. Наприклад, він пише про те, що святу душу Богоматері Сам Ісус Христос приймає на Свої Божественні руки<ref>''Иоанн Дамаскин'', преподобный. Первое похвальное слово на Успение Богородицы // ''Иоанн Дамаскин'', преподобный. Творения. Христологические и полемические трактаты. Слова на Богородичные праздники. С. 264.</ref>, про те, що Пресвята Богородиця покладається до гробу<ref>''Иоанн Дамаскин'', преподобный. Второе похвальное слово на Успение Богородицы // Там же. С. 283.</ref>, і про те, що Вона «переправляється в небесне святилище за допомогою гробу».


Основу свята Успіння творять священна традиція церкви від апостольських часів, [[апокрифічні книги]], постійна віра церкви та одностайна думка Святих [[Отці Церкви|Отців]] і [[Учитель Церкви|Вчителів Церкви]] першого тисячоліття християнства, але в Євангелії про цю подію немає свідчень.
Серед українських [[Отці Церкви|святих отців]] вчення про Успіння Матері Божої зустрічається у святителя [[Димитрій (Туптало)|Димитрія Ростовського]]<ref>''Димитрий Ростовский'', святитель. Слово на Успение Пресвятой Владычицы нашей Богородицы // Успение Пресвятой Богородицы. Слова, поучения, проповеди. М., 1999. С. 27–39.</ref>, святителя [[Інокентій Херсонський|Інокентія Херсонського]]<ref>''Иннокентий'', архиепископ Херсонский и Таврический. Сочинения. Т. 2. СПб., 1908. С. 34–55.</ref>. Серед росіян відомі 16 виданих слів на Успіння Пресвятої Богородиці святителя [[Філарет (Дроздов)|Філарета Московського]]<ref>''Филарет Московский'', святитель. Творения. Слова и речи. М., 2007. Т. 4, 5.</ref>, є це вчення і у святителя [[Ігнатій (Брянчанінов)|Ігнатія (Брянчанінова )]]<ref>''Игнатий (Брянчанинов)'', святитель. Изложение учения Православной Церкви о Божией Матери // Всесвятая. Православное догматическое учение о почитании Божией Матери. М., 2001. С. 77–128.</ref>, і у святителя Російської Церкви Закордоном [[Іоанн Шанхайський і Сан-Франциський|Іоанна (Максимовича)]]<ref>''Иоанн (Максимович)'', архиепископ. Православное почитание Божией Матери. Как святая Православная Церковь чтила и чтит Божию Матерь. Вильмуассон; СПб., 1992. С. 13–52.</ref> та ін.


Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в [[Єрусалим]]і невдовзі після собору в [[Ефес]]і ([[431]]&nbsp;р.). Первинне святкування пам'яті Успіння під впливом [[Ефеський собор|Ефеського собору]] наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські [[монахи]] щорічно з великим торжеством святкували [[15 серпня]] «Пам'ять Богородиці», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної».
Думка про мученицьку смерть Матері Божої [[Отці Церкви|святими отцями]] не сприймається як достовірна подія: наприклад, святитель [[Амвросій Медіоланський]] в тлумаченні на Лк. 2: 35 різко відкидає таку позицію: «Ні буква (Біблія), ні передання не вчать нас тому, що Марія відійшла з цього життя внаслідок страждань від тілесних виразок»<ref>''Скабалланович М.Н.'' Успение Пресвятой Богородицы. К., 2004. С. 13.</ref>.


Аж у [[VI століття|VI столітті]] свято отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх [[Теодосій]] (†[[567]]) приписав святкувати Успіння 6 січня, а свято її Внебовзяття [[9 серпня]]. [[Ефіопська православна церква Тевахедо|Ефіопська церква]] і сьогодні [[6 січня]] святкує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». [[Вірменська апостольська церква|Вірменська церква]] святкує Успіння в неділю між 12 і [[18 серпня]]. Інші церкви святкували його [[18 серпня]]. [[Цісар]] [[Маврикій]] ([[582]]–[[602]]) поширив свято Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його [[15 серпня]], бо того дня він здобув перемогу над персами.
Одне з [[Святе Передання|святих передань]] свідчить про участь Марії у розподілі між апостолами напрямків, куди їм належало відправитися для проповіді. За жеребом Марії випала Іверія (Грузія), з якою Вона згодом опинилася таємничо пов'язана через Іверську ікону Божої Матері. Але ангел вказав Їй інший шлях&nbsp;— на [[Афон]] (північний схід Греції), і ця гора стала пізніше світовим центром православного чернецтва, місцем особливого шанування Богоматері "[[Уділ Богородиці|Уділом Богородиці]]".

Під час гоніння Ірода на ранню [[Християнська церква|Християнську церкву]] (Діян. 12, 1-3), Пресвята Діва Марія разом з апостолом Іоанном Богословом в 43 році пішла в Ефес (на західному узбережжі Малої Азії), в якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолу Івану Богослову. Молилась і займалась рукоділлям, і відвідувала місця, які стосуються земного життя її Сина. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного який був там єпископом, і на Святій [[Афон|Горі Афонській]], про яку, як каже святий [[Стефан Святогорець]], Матір Божа пророчо сказала: «Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина і Бога Мого. З малим піклуванням рясно буде їм все на землі даватися, і життя небесне отримають, і не збідніє милість Сина Мого від місця цього довіку. Я буду заступниця місцю цьому і Богу молитимусь за нього»<ref>{{Cite web |url=http://www.kinovia.ru/jitie.html |title=П. Ю. Малков, «Житие Пресвятой Богородицы» (Порфирий (Успенский), еп. История Афона. СПб., 1892. Ч. 2. С. 129—131) |accessdate=17 червня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090201190742/http://www.kinovia.ru/jitie.html |archivedate=1 лютого 2009 |deadurl=yes }}</ref><ref><!-- сокращенная версия -->{{cite web|datepublished=|url=http://days.pravoslavie.ru/Life/life4444.htm|title=«Успение Пресвятой Владычицы нашей Богородицы и Приснодевы Марии»|work=«Православный календарь 2007» со ссылкой на «Журнал Московской Патриархии», 1979, №3.|publisher=pravoslavie.ru|accessdate=27.09.2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/65a1dgn4Q|archivedate=2012-02-20}}</ref>.

Події останніх днів, перекликаются із найважливішими моментами Її життя. Новим [[Благовіщення|Благовіщенням]] стає сповіщення архангела [[Гавриїл|Гавриїла]] про близький відхід в інший світ, а прийняття Марії разом з тілом в «небесну славу»&nbsp;— новим [[Введення в Храм Пресвятої Діви Марії|Введенням в Храм]]. Як колись Марія тримала на руках немовля Ісуса, так тепер її син - Ісус, що спустився з небес до смертного одра, приймає на свої руки душу Марії, яка народилася в нове життя. Такою, у вигляді сповитого немовляти, зображується Її душа на православних іконах свята.

Незабаром настає кульмінація: розлучена з тілом душа Богоматері знову чудесно з ним возз'єднується, і потім воскресле тіло йде в [[потойбічний світ]]. [[Апостоли]], які зібралися в Єрусалимі для Її поховання з усіх кінців Всесвіту, розкрили на третій день гробницю для запізненого [[Апостол Фома|апостола Фоми]]. І цей апостол, що колись засумнівався в [[Воскресіння Христа|Воскресінні Христа]], тепер сам сповістив товаришам про воскресіння Його Матері: бажаючи поклонитися тілу Марії, він знайшов у печері самі лише похоронні пелени.

Час Успіння Діви Марії невідомий. Вірогідно, що це було до перших гонінь на християн, розв'язаних імператором [[Нерон]]ом в [[64]] році. Ранньохристиянська традиція вказує на гробниці Діви Марії, Її батьків Іоакима та Анни, а також [[Йосип Обручник|Йосипа Обручника]] в [[Гефсиманський сад|Гефсиманському саду]], в східній частині [[Єрусалим]]у.

[[Святе Передання|Святе передання]] про тілесне піднесення Богоматері на Небо поділяють християни і Православної{{Яких}}, і Католицької Церков ([[Внебовзяття Марії|Внебовзяття]]). Відсутній у Православ'ї урочистий момент увінчання (коронування) Діви Марії як «Цариці Небесної» Ісусом Христом&nbsp;— улюблений сюжет західного релігійного мистецтва живопису. Успінню Пресвятої Богородиці посвячено багато храмів в Україні, починаючи з ХІ ст. і аж до наших днів, зокрема: [[Успенський собор (Київ)|Успенський собор Києво-Печерської Лаври]], [[Собор Успіння Пресвятої Богородиці (Володимир-Волинський)|собор Успіння Пресвятої Богородиці]] у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], [[Успенський собор (Галич)|Успенський собор в Галичі]], [[Успенський собор (Чернігів)|Успенський собор]] [[Єлецький монастир|Єлецького монастиря]] в [[Чернігів|Чернігові]], [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Крилос)|храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі,]] [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенська церква на Руській]], [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинський кафедральний собор]] у [[Львів|Львові]], та [[Успенський собор Почаївської лаври]], [[церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Кам'янобрід]].

Символічно, що Успіння&nbsp;— останнє дванадцяте свято православного [[Церковний рік|церковного року]] (завершується 28 серпня за новим стилем). А першим загальнохристиянським святом Нового [[Літургійний рік|церковного року]] є [[Різдво Пресвятої Богородиці]] (21 вересня н. ст.).

Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, [[апокрифічні книги]], постійна віра Церкви та одностайна думка Святих Отців і [[Учитель Церкви|Вчителів Церкви]] першого тисячоліття християнства але в Євангелії про цю подію немає свідчень.

Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в [[Єрусалим]]і невдовзі після Собору в [[Ефес]]і ([[431]]&nbsp;р.). Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом [[Єфес]]ького Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські [[монахи]] щорічно з великим торжеством святкували [[15 серпня]] «Пам'ять Богородиці», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної».

Аж у шостому столітті свято отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх [[Теодосій]] (†[[567]]) приписав святкувати Успіння 6 січня, а свято її Внебовзяття [[9 серпня]]. [[Етіопська Церква|Ефіопська Церква]] і сьогодні [[6 січня]] святкує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». [[Вірменська церква]] святкує Успіння в неділю між 12 і [[18 серпня]]. Інші Церкви святкували його [[18 серпня]].

=== Історія свята ===
Достовірні відомості про історію свята Успіння починаються лише з кінця VI століття. Більшість церковних істориків вважають, що свято встановили при візантійському імператорі [[Маврикій (візантійський імператор)|Маврикії]], який правив в 592-602 роки. Він наказав святкувати його [[15 серпня]], бо того дня він здобув перемогу над персами. Швидше за все, до цього часу Успіння було в Константинополі помісним, тобто не загальноцерковним святом.<ref name=":0" />

== Святкування ==

=== Православна традиція ===
28 серпня, на свято Успіння Божої Матері, якщо він випадає на середу або п'ятницю, можна куштувати рибу. В такому випадку розговіння переноситься на наступний день. А ось якщо Успіння випадає на інші дні тижня, то [[Піст|посту]] немає. У свята Успіння є один день передсвята і 9 днів післясвята. Передсвято - один або кілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитви, присвячені святу яке ще наступить. Відповідно, післясвято - такі ж дні після свята.
Існує особлива Служба поховання Богоматері. Її здійснюють як службу Ранньої [[Велика Субота|Великої Суботи]]; під час неї читають 17-у [[Кафізма|кафізму]] - «Блаженні непорочні». В даний час Чин поховання Богоматері можна побачити в багатьох кафедральних і парафіяльних храмах на другий або третій день свята. Богослужіння починається зі всеношної. На великому хвалу духовенство храму виходить до лежачої посеред храму плащаниці із зображенням Богоматері; кадять її, а потім обносять її навколо храму. Після цього всіх, хто молився помазують [[Єлей|єлеєм]]. І нарешті читаються ектенії (ряд молитовних прохань) і відпуст (благословення молільників на вихід з храму після закінчення богослужіння).

Стихири Успіння в V столітті написав Константинопольський патріарх [[Анатолій (патріарх Константинопольський)|Анатолій]]. А в VIII столітті [[Косма Маюмський|Косьма Маюмський]] і [[Іван Дамаскін|Іоанн Дамаскін]] написали два канони цього свята.


== Іконографія ==
== Іконографія ==
{{розділ без джерел}}
Традиційно іконописці зображують Богородицю в центрі ікони. Вона лежить на смертному одрі, кругом неї апостоли, які оплакують її. Трохи позаду Спаситель з душею Богоматері, яка зображується у вигляді сповитого немовляти.<ref name=":0" />[[Файл:Theofanus uspenie.jpg|thumb|Ікона Феофана Грека]]
[[Файл:Theofanus uspenie.jpg|thumb|Ікона Феофана Грека]]

На ліжку{{якому}} зображена Пресвята Богородиця. Переважно вимальовують в чорному одязі що асоціюється{{що?}} зі смертю. Ці перекази лягли в основу іконографічної традиції: зазвичай, Богородицю зображують на ложі в оточенні 11 або 12 апостолів на чолі з Петром і Павлом, позад неї&nbsp;— фігуру Ісуса Христа, який тримає на руках душу Діви Марії у вигляді дитини.
Існує певна аналогія між іконою «Успіння Богородиці» та іконою ''«Anastasis»''&nbsp;— «[[Воскресіння Христове]]». Західні іконописці виділяють у житті Христа два моменти. Спершу [[смерть]] та зшестя в [[Ад|Пекло]], а потім&nbsp;— [[Воскресіння]]. На Сході, навпаки,&nbsp;— зшестя в Пекло вже є воскресінням, адже [[смерть]] вже подолана смертю. Та ж сама концепція виражена також на Богородичних іконах: тут «успіння» є пробудженням у Царстві Божому.

У них насамперед спостерігаємо явище смерті: [[душа]] виходить з тіла. Але вона не сходить у [[Шеол]], до пекла, що відповідало б єврейським уявленням. Не піднімається вона й до неба, як би цього хотіла грецька платонічна теорія. Її беруть руки Христа: «Душі праведних у руці Божій» (Муд. 3, 1). [[Христос]] тримає в руці душу своєї Матері з такою ж ніжністю, з якою Вона тримала на руках воплоченого [[Бог]]а у подобі Дитяти. Лице Богородиці у хвилину смерті виражає [[спокій]], її очі закриті, руки складені на грудях.

Дивною може здаватися сцена, яку на деяких [[ікона]]х «Успіння» зображають перед труною: єрусалимський першосвященник Афоніуш хоче перекинути труну, де лежить Богородиця руками, але [[архангел Михаїл]] без вагань відрубує їх [[меч]]ем. Таким буквальним способом [[легенда]] виражає сувору настанову: забороняється наближатися до тайн потойбічного життя з тою ж цікавістю і з тими ж методами [[пізнання]], які застосовуються до світових явищ.

Але найбільш дивовижним і догматично найбільш глибоким іконографічним мотивом є не вознесіння Богоматері у центральній сцені, а сходження на землю Христа серед [[херувим]]ів, у славі, яка належить Йому в кінці віків. Таким чином, перехід від цього життя до іншого здійснюється через Христа, через Його присутність. Для Його Матері останній прихід Христа настав раніше, адже вона є [[есхатон]]&nbsp;— остаточна досконалість створіння.

Тут знаходить своє найкраще вираження есхатологізм східних Церков: [[Друге пришестя|другий прихід Христа]] на землю&nbsp;— це факт майбутнього, яке нас очікує. Але для святих воно вже певним чином відбулося. Тому на Сході з такою побожністю поклоняються чудотворним мощам, тілам святих, які збереглися нетлінними після смерті. Вони є невеликою частиною Небесного [[Єрусалим]]а посеред цього світу. Успіння Богородиці є свідченням цієї надії і запорукою певності у цьому.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Церква Успення Пресвятої Богородиці]]
* [[Різдво Пресвятої Богородиці|Різдво Богородиці]], або Друга Пречиста
* [[Внебовзяття Пресвятої Діви Марії]]
* [[Введення в Храм Пресвятої Діви Марії|Введення Діви Марії]], або Третя Пречиста


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

== Зауваження ==
<references group="lower-alpha"></references>


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 104: Рядок 61:


== Посилання ==
== Посилання ==
{{ci|Dormition of Virgin Mary}}
*{{УМЕ12|частина=Пречиста|сторінки=1488-1489}}
*{{УМЕ15|частина=Успення Богородиці|сторінки=1969}}
* [https://web.archive.org/web/20120811171035/http://www.sviato.in.ua/uspinnya_rel.php Успіння Богородиці.]
* [https://web.archive.org/web/20120811171035/http://www.sviato.in.ua/uspinnya_rel.php Успіння Богородиці.]
* http://www.calendarium.com.ua/ua/uspinnya_presvyatoi_bogoroditsi
* http://www.calendarium.com.ua/ua/uspinnya_presvyatoi_bogoroditsi
{{ci|Dormition of Virgin Mary}}


{{reli-stub}}
{{Дванадесяті свята}}
{{Дванадесяті свята}}
{{Богородиця}}
{{Богородиця}}
{{ac}}
{{ac}}


{{reli-stub}}

[[Категорія:Християнські свята]]
[[Категорія:Християнські свята]]
[[Категорія:Українські народні звичаї]]
[[Категорія:Українські народні звичаї]]
Рядок 119: Рядок 77:
[[Категорія:Дванадесяті свята]]
[[Категорія:Дванадесяті свята]]
[[Категорія:Католицизм]]
[[Категорія:Католицизм]]
[[Категорія:Дива]]
[[Категорія:Чудеса]]
[[Категорія:Богородичні свята]]
[[Категорія:Богородичні свята]]
[[Категорія:Свята серпня]]
[[Категорія:Свята серпня]]

Поточна версія на 11:59, 25 червня 2024

Успіння Пресвятої Богородиці
Успіння Пресвятої Богородиці
Успіння Пресвятої Богородиці
Ікона Успення Ель Греко, XVI століття (Успенський собор, Ермуполіс).
Інші назвиПерша Пречиста
Ким святкуєтьсяСхідне християнство
Дата15 серпня
CMNS: Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Успі́ння Пресвятої Богородиці (грец. Κοίμησις Θεοτόκου, Koímēsis Theotokou; лат. Dormitio Mariae; церк.-слов. Ѹ҆спе́нїе бцⷣы) — день закінчення земного життя святої Діви Марії, матері Ісуса Христа, яке відзначається 15 серпня.[a] За традицією, що походить з церковнослов'янської мови, називається успінням, а не смертю. За переказами цього дня апостоли зібралися в Єрусалимі для прощання і поховання Богородиці. У римо-католицькій церкві того ж дня святкують урочистість Внебовзяття Діви Марії, події що відбулася відразу після Успіння. Інша назва — Перша Пречиста, Успення[1].

Опис

[ред. | ред. код]
Успіння і Внебовзяння Марії (Італія, 1370)
Успіння Діви Марії (Караваджо, 1606)
Успіння Богородиці.

Немає історичних даних, як довго Марія ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.

Після П'ятидесятниці Діва Марія перебувала в Єрусалимі близько 10 років. Подальше життя Богоматері описане тільки в апокрифічних джерелах, що не увійшли в Біблію і не мають догматичного авторитету. Зокрема «Слово святого Івана Богослова про Успіння Пресвятої Богородиці» кін. V — поч. VI ст. що зберігається в Національній бібліотеці Франції.

Під час гоніння Ірода на юну церкву Христову (Дії 12:1–3), Пресвята Діва Марія разом з апостолом Іваном Богословом в 43 році пішла в Ефес (на західному узбережжі Малої Азії), в якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолу Івану Богослову. Молилась і займалась рукоділлям, і відвідувала місця, які стосуються земного життя її Сина, що рано пішов з життя. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного, який був там єпископом, і на Святій Горі Афонській, про яку, як каже святий Стефан Святогорець, Матір Божа пророчо сказала: «Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина і Бога Мого. Я буду Заступниця місцю цьому і Богу молитимусь за нього».

Передання про тілесне піднесення Богоматері на Небо поділяють християни і православної, і католицької Церков. Відсутній у Православ'ї урочистий момент увінчання (коронування) Діви Марії як «Цариці Небесної» Ісусом Христом — улюблений сюжет західного релігійного мистецтва живопису. Успінню Пресвятої Богородиці посвячено багато храмів в Україні, починаючи з ХІ ст. і аж до наших днів, зокрема: Успенський собор Києво-Печерської лаври, собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі, Успенський собор в Галичі, Успенський собор Єлецького монастиря в Чернігові, храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, Успенська церква на Руській, Латинський кафедральний собор у Львові, та Успенський собор Почаївської лаври, церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Кам'янобрід.

Символічно, що Успіння — останнє дванадцяте свято православного церковного року (завершується 31 серпня). А першим дванадесятим святом нового року є Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня).

Основу свята Успіння творять священна традиція церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства, але в Євангелії про цю подію немає свідчень.

Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після собору в Ефесі (431 р.). Первинне святкування пам'яті Успіння під впливом Ефеського собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня «Пам'ять Богородиці», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної».

Аж у VI столітті свято отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав святкувати Успіння 6 січня, а свято її Внебовзяття 9 серпня. Ефіопська церква і сьогодні 6 січня святкує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». Вірменська церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші церкви святкували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582–602) поширив свято Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він здобув перемогу над персами.

Іконографія

[ред. | ред. код]
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Ікона Феофана Грека

На ліжку[якому?] зображена Пресвята Богородиця. Переважно вимальовують в чорному одязі що асоціюється[що?] зі смертю. Ці перекази лягли в основу іконографічної традиції: зазвичай, Богородицю зображують на ложі в оточенні 11 або 12 апостолів на чолі з Петром і Павлом, позад неї — фігуру Ісуса Христа, який тримає на руках душу Діви Марії у вигляді дитини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Назви свят літургійного року. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2012.

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Деякими православними церквами святкується 15 (28) серпня за юліанським календарем, зокрема Єрусалимською, Російською, Сербською, Грузинською, Польською і Македонською православними церквами.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009.
  • Скабалланович М. Успение Пресвятой Богородицы. — К., 2004.
  • Рашковский Е. Б. С высоты Востока… — М., 1993. — С. 71—77. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Успіння Пресвятої Діви Марії


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Успіння_Пресвятої_Діви_Марії&oldid=42887396