Молитва
Моли́тва — звернення віруючого до Бога, богів, інших надприродних або асоційованим з Богом істот, а також канонізований текст цього звернення. Вона часто приймає вид поклоніння, вихваляння, прохання чи просто викладу своїх думок. Молитва також часто приймає форми обряду.
Молитва — це заклик або дія, спрямована на встановлення контакту з об'єктом поклоніння через цілеспрямовану комунікацію. У вузькому розумінні цей термін означає акт благання або заступництва, спрямований до божества чи обожествленого предка. У більш широкому розумінні молитва може також мати на меті подяку або прославлення, а в порівняльному релігієзнавстві тісно пов'язана з більш абстрактними формами медитації та з заклинаннями або чарами[1].
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! | ||
Святий Дух помагає тим людям які моляться. «Також i Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» Рим. 8:26. Молитва є бесіда або розмова наша з Богом. Християнство стверджує що вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа, бо все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров'я, їжа і все дається нам Богом. Тому і в радості, і в печалі, і коли що нам потрібно, християни повинні звертатися до Бога з молитвою. В основі християнства лежить не сума якихось абстрактних знань, але живий досвід спілкування з Богом як з Отцем Небесним. Тому християнина який не молиться неможливо собі уявити. Саме молитва дозволяє відчути християнам радість присутності Бога в житті. Для людини, яка молиться Бог — не абстрактна ідея, але знайома і улюблена особистість, що йде з людиною по життю. Молитися — це означає перебувати в тому особливому внутрішньому стані, коли духовне начало в людині входить в таємниче і безпосередній дотик з Богом і потойбічним невидимим світом.
Молитва є приношення розуму і серця до Бога, є благоговійним словом людини до Бога. Зразком для всіх молитов або загальної християнської молитви, безсумнівно, повинно назвати Молитву Господню: Отче наш (Мт. 6:9–13), яку Господь наш Ісус Христос навчив апостолів і яку вони передали всім вірним в Ісуса[2].
Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! 1 Петр. 4:7 |
Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! Кол. 4:2 |
Приклади молитов у Старому Заповіті
[ред. | ред. код]Подячна молитва Анни, дружини Елкана, матері пророка Самуїла
Молитва Єзекії, царя юдеїв
Багато наших молитов — молитви прохальні, і люди схильні думати, що прохання — це нижчий ступінь молитви; Краще слід дякувати, потім славосовити. Насправді ж саме подяка і хвала — вираз менш глибоких взаємин. На нашому рівні напіввіри легше підносити славослів'я або дякувати Богові, ніж довіряти Йому настільки, щоб просити Його про щось з вірою. Навіть люди напіввіри можуть звернутися до Бога з подякою, коли трапиться щось для них приємне; і бувають такі хвилини піднесеності, коли кожен здатний співати для Бога. Але набагато важче мати таку нероздільну віру, щоб просити Бога всім серцем і всіма помислами з повною довірою. Не треба дивитися зверхньо на прохальні молитви, тому що здатність приносити їх — це випробування реальності нашої віри. | ||
— Антоній, митрополит Сурозький |
Молитва - причина спасіння і безсмертя душі. Молитва є умертвіння думки про похоті плотського життя. Старанно молитись дорівнює вмирати для світу. Бо відректися від себе - значить терпляче перебувати в молитві. З цього випливає, що любов Божу можна відшукати в зреченні від своєї душі. | ||
Результат молитви є те, що ми буваємо з Богом. А хто з Богом, той далекий від Його противника. | ||
— Святитель Григорій Ніський |
Не Богу потрібні наші молитви! Він знає що ми потребуємо ще до того як ми щось попросимо, ... молитва необхідна нам: вона присвоює Бога в людині... Перед починанням всякої справи приносячи молитву Богу, нею залучайте благословення Боже на вчинки свої та нею судіть справи ваші: думки про молитву зупиняють від справ, противних заповідям Божим. | ||
— Єпископ Ігнатій (Брянчанінов) |
Молитва своєю силою перемагає єство | ||
— св. Іван Золотоустий |
Першими плодами молитви, за святителем Ігнатієм (Брянчаниновим) є увага і розчулення. Єпископ Ігнатій твердить: «Ці плоди появляються перш за всі інші від всякої правильно здійснюваної молитви, головним чином же від Молитви Ісусової, вправа якою вище псалмоспіву та іншого молитвослів'я. Від уваги породжується розчулення, і від розчулення поглиблюється увага. Вони посилюються породжуючи одна одну… Як і правдива молитва так і увага і розчулення є Божими дарами».
Відчуття присутності Божої теж є одним із плодів молитви. «Якщо у нас під час молитви чи читання Священного Писання пробуджується відчуття присутності Божої — це великий благодатний дар», пише архієпископ Павло. Говорять про теплоту сердечну і душевний мир як плоди молитви. Святитель Григорій Нісський серед плодів молитви називає простоту, любов, смирення, терпіння і незлобивість. Тобто молитва поступово преображає людину, робить її подібною Богові.
Наскільки молитва несумісна з ненавистю чи неприязню до ближніх, настільки ж вона тісно пов'язана з любов'ю і співчуттям, які теж є її плодами. За словами преподобного Ісаака Сирина серце правдиво молячого запалюється любов'ю до всіх людей, навіть ворогів і єретиків, до всього Божого творіння.
Тобто молитва веде до повного преображення всієї людини, її кардинальній переміні до кращого. Це по суті і є головним плодом молитви. Єпископ Іларіон пише, що якщо людина молиться, але не стає кращою, коли вона вичитує канони та акафісти, але залишається холодною і кам'яносердою, це означає що її молитва ще не принесла належного плоду. Християнину необхідно тому завжди піклуватися, щоби все його життя відповідало молитві, тобто щоби воно стало непрестанним «ходінням перед Богом».
У дгармічних релігіях — буддизмі та індуїзмі молитва здійснюється шляхом повторення святих імен Бога — джапи.
Дослідженню генези та еволюції молитви як літературного жанру присвячена наукова монографія «Молитва як літературний жанр : генеза та еволюція» (2008) українського вченого-філолога Ірини Даниленко.[3][4]
Отче наш — головна молитва у християнстві, поряд з Молитвою Тройці та Ісусова молитва
Шма (іудаїзм) — центральна молитва в іудаїзмі
Алкивіад Другий, або Про молитву (діалог Платона)[RU]
Сповідь, Покаяння, Спокуса, Спасіння
Молитовник, Молитовник Гертруди, Молитовник Еразма
Покаяння в християнстві, тшува (іудаїзм)[RU]
Молитва Христа про чашу (гефсимáнска молитва)[RU]
Книга Псалмів, Псалом 50 (покаянний)
Плач Єремії — одна з найкоротших книг Біблії, важлива частина у молитв на Страсний тиждень
Молитва Манасії[RU], Молитва Ісуса, сина Сіраха[RU]
- ↑ [1]
- ↑ Молитва, Библейская энциклопедия - архимандрит Никифор Бажанов. azbyka.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ Даниленко Ірина Іванівна. Жанрова модифікація канону молитви в ліриці XVII—XX століть / Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук. — Київ, 2009. — КНУ ім. Т. Шевченка
- ↑ Даниленко І. І. Молитва як літературний жанр: генеза та еволюція: Монографія. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. — 304 с. ISBN 978-966-336-095-9
У Вікіджерелах є |
- Молитва [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Молитва // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 294-298.
- Молитва // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1029. — 1000 екз.
- Молитва // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 67-68.
- Молитва небо здіймає вгору: Антологія української християнської віршованої молитви XIX — початку XXI століття / Упоряд.: Г. В. Баран. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2011. — 1056 с. (анотація) [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (вступ, фрагменти, зміст) [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
|