Pending

Маркіян Камиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркіян Камиш
Народився19 жовтня 1988(1988-10-19) (35 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітература[1] і сталкінг[1]
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 2014
Сайт: facebook.com/markiyankamysh/
CMNS: Маркіян Камиш у Вікісховищі

Маркіян Камиш (19 жовтня 1988(19881019), Київ) — український письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім‘ї ліквідатора. Чотири роки вивчав історію в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. Понад десять років досліджував Чорнобильську зону як сталкер[2]. Учасник Мовного Майдану і Революції Гідності з перших днів[3]. Не покинув Київ після російського вторгнення і три місяці висвітлював події для європейської преси[4][5][6]. В червні 2022 добровольцем пішов у ЗСУ. Десантник. Учасник битви за Бахмут[7][8]

Твори

[ред. | ред. код]

«Оформляндія»

[ред. | ред. код]

Результатом нелегальних досліджень Чорнобильської зони став роман «Оформляндія». Поряд з Ієном Мак'юеном, Маргарет Етвуд, Жозе Сарамагу і Еленою Ферранте, роман Камиша в десятці книжок 2019 року Італії, які «найкраще передають дух часу» за версією la Repubblica[9]. В 2023 — серед найкращих книг року від редакції британської The Telegraph.[10] Західна критика порівнює Камиша з Гантером Томпсоном[11], Джеком Керуаком[12] і Чарльзом Буковські[13].

«Оформляндія. Чормет. Ряска»

У 2021 вийшло друге видання книги під назвою «Оформляндія. Чормет. Ряска», куди окрім роману увійшли повість «Чормет» і оповідь «Ряска» (усі в авторській редакції). Ці твори отримали Премію імені Олеся Ульяненка і «Гранослов» відповідно. Автор називає це видання квінтесенцією чорнобильських паломництв у серце пітьми[14].

Роман «Хазяїн»

Це роман про Україну «нульових» і «десятих». Екзистенційна драма про екологію і корупцію. Портрет епохи та українського повсякдення на тлі автентики глухого Полісся і неонового кіберпанку київських «спальників». Історія про «абсолютного невдаху». Дослідження ностальгії та травми. Того, як вони призводять до хибних рішень, аутсайдерства і поразок.[15]

Відгуки

[ред. | ред. код]

Роман «Оформляндія» називають знаковим[16]. Схвально прийнятий світовою пресою. Протягом 2016-2022 років The Guardian охрестила текст «чудовим»[17], The Telegraph визнала, що твір «заворожує»[18], The Times зауважила «переконливий стиль» і авторську «пристрасть»[19], The Wall Street Journal назвав роман «панк-рок паломництвом у Чорнобиль»[20], Le Point вказала, що це «чудово написано», la Repubblica відзначила «сильний характер» Камиша[21], Humanite нарікла це «Фантастичною розповіддю про реальність катастрофи», ірландська Independent охарактеризувала текст, як «незабутнє читання»[22], il Manifesto наголосила, що це «… не хворобливий апокаліптичний туризм, але акт любові, знищення еґо, містичне занурення в застиглий світ, що постає перед нами у беззахисній і гострій красі»[23], а The New York Times включила твір до списку очікуваної літератури з усього світу за 2020 рік з формулюванням «Його книга розказує казку, вдумливо і яскраво».[24]

Publishers Weekly визнала це захоплюючим дослідженням, зворушливою і суворою метафорою пострадянської порочності, яка «З точністю фіксує дивне поєднання краси та похмурості зони»[25].

Культурна оглядачка французького Les Inrocks наголосила, що це «Блискучий текст між інтимною історією, пікантною прогулянкою та палючим документом про постчорнобиль» і підсумувала твір, як «Хворобливий та чарівний світ, нагадуючий фільми Тіма Бертона і Джима Джармуша, в яких Маркіян Камиш грає бодлерівського волоцюгу»[26].

Рецензент італійської Corriere della Sera так підсумував рецензію на роман: «Завдяки стилю, врівноваженому між мовним екстазом відчайдушної мандрівки, між руйнацією реліктів історичної трагедії та жорстоким і сентиментальним мінімалізмом страхітливої реальності Камиш пише твір, здатний потрясти нас перед лицем людського болю і болю природи.»[27]

Після публікації в Україні у 2015, роман схвально прийнятий українськими критиками і письменниками (Андрій Курков, Софія Андрухович, Артем Чапай, Андрій Любка, Мирослав Слабошпицький, Олександр Стукало, Ганна Улюра, Іван Рябчій)[28][29][30][31][32]. Натомість, деякі українські літературознавці, вважають, що автор ставить за мету створення неупередженого й незаанґажованого образу Зони, називають роман «Оформляндія» «подорожній нарис» і стверджують, що книга є «спробою описування заблокованої території, а заодно й подолання своєрідного табу»[33].

Роман «Хазяїн» французькі і швейцарські медіа називають «поліською Одіссеєю та притчею про спустошення»[34][35]. Le Monde назвала «Хазяїн» «яскравим текстом»[36], Le Nouvel Observateur зазначила, що «Подорож оповідача повертається в „Серце пітьми“…»[37], а France Culture оцінили твір, як «Необхідне екопослання, написане в стилі поетичного реалізму»[38].

Література і посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Marianne (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2018.
  3. ↑ Маркіян Камиш: «Наша реальність сильніша за будь-які метафори». Culture.pl (укр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  4. ↑ Diario da Kiev: Svegliato dalle bombe come in un episodio del “Trono di Spade”. la Repubblica (італ.). 28 лютого 2022. Процитовано 31 травня 2024.
  5. ↑ Journal de bord de Kiev : « Chaque instant, comme si c’était le dernier », par Markiyan Kamysh. Le Nouvel Obs (фр.). 5 березня 2022. Процитовано 31 травня 2024.
  6. ↑ Luc Boltanski, Arnaud Esquerre, Vitaly Portnikov et Markiyan Kamysh. France Inter (фр.). 16 березня 2022. Процитовано 4 червня 2024.
  7. ↑ Телеканал Рада (10 листопада 2023), Письменник Маркіян Камиш, процитовано 14 червня 2024
  8. ↑ Маркіян Камиш: «Наша реальність сильніша за будь-які метафори». Culture.pl (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  9. ↑ I libri più belli dell'anno ve li consiglia Robinson. Repubblica.it (італ.). 28 грудня 2019. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 7 січня 2020.
  10. ↑ Telegraph bookshop. books.telegraph.co.uk. Процитовано 21 жовтня 2023.
  11. ↑ Rees, Jasper (1 липня 2022). Meet the madman who spent 200 days in the Chernobyl Exclusion Zone. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 14 червня 2024.
  12. ↑ Відгуки на сторінці книги.
  13. ↑ d'Agostino, Alfonso (18 січня 2020). Una passeggiata nella zona di Markijan Kamyš. Capitolo23 (it-IT) . Процитовано 14 червня 2024.
  14. ↑ Маркіян Камиш, письменник. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  15. ↑ Маркіян Камиш: «Наша реальність сильніша за будь-які метафори». Culture.pl (укр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  16. ↑ Пухонська О. Чорнобиль як зона відчуження та самопізнання (за книгою Маркіяна Камиша Оформляндія, або Прогулянка в Зону) // Poznańskie Studia Slawistyczne. — Познань, 2022. — С. 255-271.
  17. ↑ Stalking the Atomic City by Markiyan Kamysh review – in search of meaning in Chornobyl’s forbidden wasteland | Autobiography and memoir | The Guardian. amp.theguardian.com. Процитовано 14 червня 2024.
  18. ↑ Rees, Jasper (1 липня 2022). Meet the madman who spent 200 days in the Chernobyl Exclusion Zone. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 14 червня 2024.
  19. ↑ Books | Culture. www.thetimes.com (англ.). 14 червня 2024. Процитовано 14 червня 2024.
  20. ↑ WSJ.
  21. ↑ Chernobyl brucia con noi. la Repubblica (італ.). 6 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2024.
  22. ↑ Stalking the Atomic City: Finding peace in the nightmarish landscape of Chernobyl. Irish Independent (англ.). 16 липня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  23. ↑ Markijan Kamys, storia di un amore tossico. il manifesto (італ.). 4 січня 2020. Процитовано 14 червня 2024.
  24. ↑ Times, The New York (28 січня 2022). Globetrotting. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 червня 2024.
  25. ↑ Stalking the Atomic City: Life Among the Decadent and the Depraved of Chornobyl by Markiyan Kamysh. www.publishersweekly.com. Invalid date. Процитовано 14 червня 2024.
  26. ↑ Reportage dans la zone interdite de Tchernobyl | Les Inrocks. https://www.lesinrocks.com/ (fr-FR) . Процитовано 14 червня 2024.
  27. ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. www.facebook.com (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  28. ↑ Шок і трепет: 10 книг львівського Форуму - Amp. zn.ua. Процитовано 14 червня 2024.
  29. ↑ UNA PASSEGGIATA NELLA ZONA, Markijan Kamyš – KELLER EDITORE (it-IT) . Процитовано 14 червня 2024.
  30. ↑ 5 книг, які радить прочитати режисер Мирослав Слабошпицький. Читомо (укр.). 11 липня 2016. Процитовано 14 червня 2024.
  31. ↑ Колонка в газеті “День”.
  32. ↑ Після Сталкера. nora-druk.com. Процитовано 14 червня 2024.
  33. ↑ Поліщук Я. Чорнобиль: метафора простору в романах Маркіяна Камиша й Теодозії Зарівної // Slavia orientalis. — Польща, 2023. — Т. LXXII, № 2. — С. 309–324.
  34. ↑ Premier roman – Un polar environnemental sur la mafia du bois en Ukraine. Tribune de Genève (фр.). 5 квітня 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  35. ↑ Kamysh, Markiyan. Le Maître de Markiyan Kamysh — Editions Arthaud. www.arthaud.fr (фр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  36. ↑ « Le Maître », de Markiyan Kamysh : dans le cœur rongé de la Polésie. Le Monde.fr (фр.). 3 березня 2023. Процитовано 13 вересня 2023.
  37. ↑ Markiyan Kamysh et l’horreur de la guerre. Le Nouvel Obs (фр.). 11 січня 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  38. ↑ Kamysh, Markiyan. Le Maître de Markiyan Kamysh - Editions Arthaud. www.arthaud.fr (фр.). Процитовано 31 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркіян_Камиш&oldid=43353103