Алексіс Каррель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алексіс Каррель
фр. Alexis Carrel
Ім'я при народженніфр. Marie-Joseph-Auguste Carrel-Billard
Народився28 червня 1873(1873-06-28)
Сент-Фуа-ле-Ліон, Франція
Помер5 листопада 1944(1944-11-05) (71 рік)
Париж
КраїнаФранція Франція
Діяльністьбіолог, хірург, фізіолог, соціолог
Alma materЛіонський університет
Галузьхірургія, патофізіологія
ЗакладЧиказький університет[1]
Рокфеллерівський університет[1][2]
Посадарегент
Аспіранти, докторантиSerge Voronoffd
ЧленствоЛеопольдина
Папська академія наук[3]
Академія наук СРСР
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Паризька медична академія
ПартіяФранцузька народна партія
Відомий завдяки:дослідження рефракції ока
БатькоAlexis Carrel-Billiardd
У шлюбі зAnne Gourlez de La Motted
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1912)
Автограф

Алексіс Каррель (фр. Alexis Carrel; 28 червня 1873, Сент-Фуа-ле-Ліон — 5 листопада 1944, Париж) — французький хірург, біолог, патофізіолог і євгеніст, лауреат Нобелівської премії з медицині в 1912 році.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив медичний факультет Ліонського університету, в 1900 році здобув ступінь доктора медицини. З 1900 по 1902 роки викладав в університеті анатомію.

Бувши під враженням від смерті президента Франції Марі Франсуа Карно, який помер 24 червня 1894 року після нападу терориста від кровотечі при пошкодженні артерії, Каррель з 1902 року почав займатися розробкою методів зшивання кровоносних судин. У 1904 році Каррель поїхав до Канади, потім у США, де став асистентом Фізіологічного інституту при Чиказькому університеті.

У 1906 році на запрошення Симона Флекснера Каррель став членом ради Рокфеллерівського інституту (згодом Рокфеллерівського університету). У 1938 році Каррель звільнився з Рокфеллерівського інституту, отримавши звання заслуженого професора. Незабаром після початку Другої світової війни і окупацією німцями частини території Франції повернувся в Париж і за підтримки уряду Віші заснував «Інститут з вивчення проблем людини».

Погляди

[ред. | ред. код]

У 1932 році Каррель опублікував книгу «Людина — це невідоме», в якій стверджував, що люди біологічно нерівні, постулював розумову і фізіологічну відсталість пролетаріату і доводив, що вона передається у спадок. Каррель стверджував, що прогрес попереджувальної медицини пригнічує природний відбір. Під час німецької окупації Франції Каррель активно співпрацював з нацистами.

Відомі цитати

[ред. | ред. код]
  • Кожна людина є історія, не схожа ні на яку іншу.
  • Є лише один спосіб добитися того, щоб кожен науковець мав великі знання і талант — зменшити число науковців.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]