Бенгт Самуельсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

(Самуельсон)

Бенгт Самуельсон Інгемар
швед. Bengt Ingemar Samuelsson
Ім'я при народженнішвед. Bengt Ingemar Samuelsson
Народився21 травня 1934(1934-05-21) (90 років)
Гальмстад, Швеція
Помер5 липня 2024(2024-07-05)[1][2] (90 років)
Mölled, Геганес, лен Сконе, Швеція[3]
КраїнаШвеція Швеція
Діяльністьбіохімік, викладач університету, хімік, лікар
Alma materКаролінський Інститут
Лундський університет
Стокгольмський університет
Галузьбіохімія
ЗакладСтокгольмський університет
Науковий керівникСуне Бергстрем
ЧленствоНаціональна академія наук США (2024)[4]
Французька академія наук
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Європейська академія (2024)[5]
Буенос-Айреська Національна Академія Медициниd
Royal National Academy of Medicined
Лондонське королівське товариство[6]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1982)

Бенгт Інгемар Самуельсон (швед. Bengt Ingemar Samuelsson; 21 травня 1934, Гальмстад, Швеція — 7 липня 2024, Стокгольм) — шведський біохімік. Професор Стокгольмського університету з 1967 року. Отримав в 1982 році Нобелівську премію з фізіології або медицини «за відкриття, що стосуються простагландинів і близьких до них біологічно активних речовин» зі Суне Бергстремом та Джоном Вейном.

Досліджуючи метаболізм холестерину і продукти трансформації арахідонової кислоти, Самуельсон відкрив і охарактеризував серед цих продуктів, такі важливі компоненти як простагландини, тромбоксани та лейкотрієни.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]